Фонд родини Шулякевичів-Снігуровичів

У грудні 2024 р. до Карпатського національного універстету ім. В. Стефаника звернулися Ярема, Славка та Богдан Шулякевичі, представники знаної родини Шулякевичів-Снігуровичів з української діаспори в Канаді (провінція Альберта), яка походить з міста Івано-Франківська, з пропозицією поповнення фонду Наукової бібліотеки університету.

Протягом 2025 і 2026 років від них було отримано 70 посилок, в яких знаходилося 1860 екземплярів (художня, наукова, навчальна література, ноти, часописи, мапи та ін.).

Було прийнято рішення створити у Науковій бібліотеці університету окремий Фонд родини Шулякевичів-Снігуровичів.

Цікаво, що на частині переданих у дар Науковій бібліотеці виданнях наявний екслібрис родини Шулякевичів, створений художником Володимиром Тараном.

Співучасники-меценати проекту

Також до даної акції (проекту) родини Шулякевичів-Снігуровичів приєдналися фінансово та передачею книг інші учасники з Канади – родини Маруся та Ігор Гаврачинські (Вінніпег), Галя і Богдан Клід (Едмонтон), Галина і Юрій Котович (Едмонтон), Соня і Ярко Скрипник (Едмонтон), Надія та Орест Цинцар (Едмонтон), окремі особи – Ярослав Бадан (Едмонтон), Орися (Сенчук) Паркасевич (Вінніпег), Мирон Стефанів та його дочка Христина Товстюк, Марія Татчин (Едмонтон), а також установи – Музей Отців Василіян (Мондер, Канада), Музичне Товариство Альберти (Канада).

Зокрема, Музичним Товариством провінції Альберта було в 2000 р. видано збірник нотних творів видатного композитора Артема Веделя “Божественна Літургія св. Іоанна Золотоустого та 12 духовних хорових концертів”. Редактор видання – маестро Володимир Колесник, тексти подано двома мовами – українською і англійською. Музичне Товариство вирішило передати 32 книг під даний проект родини Шулякевичів, і з них 15 було подаровано Науковій бібліотеці університету, а інші примірники надіслано до Вінниці, Львова (УКУ) і т.д.

12 травня о 15:30 у гуманітарному корпусі (ауд. 612) відбулося офіційне відкриття Фонду родини Шулякевичів-Снігуровичів. Це стратегічний внесок у розвиток науково-освітнього потенціалу університету, реалізований завдяки міжнародній співпраці з українською діаспорою.

Репортаж про відкриття Фонду родини Шулякевичів-Снігуровичів >>>

Про родину Шулякевичів-Снігуровичів

Ярема-Володимир Шулякевич – канадський архітектор і ландшафтний дизайнер українського походження, у 1990-хх роках очолив (як директор-менеджер) два значні проекти в Україні (за підтримки канадського уряду): у Києві – Очищення Дніпра (1995 р.), у Івано Франківську – Канадський Бізнес-Центр на Валах (1997 р.). Бенефеціарний власник ТОВ «Спільне українсько-канадське підприємство „Інтерміст-Неон“» (м. Рівне). Будучи ревним зберігачесм та популяризатором українства в Канаді, визначає себе як “аматор-архівар“.

Його брати – Богдан-Ігор та Любомир-Борис Шулякевичі – народилися у Станиславові.

Родина відзначилася у Канаді значною проукраїнською активною позицією. Саме за їх сприяння у 1983 р. було відкрито в Едмонтоні Монумент жертвам Голодомору, у 1992 р. зорганізували політ літака “Мрія” з гуманітарною допомогою для України, а також активно сприяють соціальному забезпеченню людей похилого віку (“Дім опіки ім. св. Михаїла”, 400 ліжок по місцевостях провінції Альберта), а також спонсорською допомогою “Пласту” (в Канаді).

Славка Шулякевич була Координатором Конгресу Українців Канади в Провінції Альберта.

Батько, Стефан-Володимир Шулякевич, народився на Бойківщині в селі Бориня. Належав до шляхетської родини Szulkiewicz гербу Leliwa, закінчив Львівський університет. Вдатно займався спортом – мотоциклетними перегонами на “RAID” (довгі, виснажливі пробіги по складних маршрутах, часто з елементами пригоди, витривалості та навігації), у 1934 р. зайняв перше місце у змаганнях у Станіславові.

Матеріали про родину Шулякевич (посилання) >>> (zip, pdf) або на https://drive.google.com >>>

У 1935 р. Стефан-Володимир Шулякевич одружився із сестрою свого товариша Мирослава Снігуровича (те ж спортсмена) – Іреною-Любовю Снігурович.

Її батько – Северин Снігурович (8 лютого 1881 – 29 грудня 1965), народився у Братишеві. жив та працював в Станиславові. мав почесне іменування “патріарх ремісників“, бо був головою Союзу українських купців та підприємців Станіславова, власник крамниці «Посуд, порцеляна, кришталі» при будинку «Українські міщанські каси» (зараз вул. Шашкевича, 7), української пекарні «Люксус» і як член повітової Української Національної Ради ЗУНР заснував Українську ремісничу бурсу на вул. Панській (тепер – вул. Привокзальна).

Його родина. що проживала у спорудженій власним коштом 4-поверховій кам’яниці (при теперішній вул. Січових Стрільців, 38), була тісно пов’язана з історією Станиславова (ХІХ-ХХ ст.) і, незважаючи на присутній у ній польський елемент, мала виключно проукраїнську орієнтацію. В 1939-1941 рр. сім’я прихистилася у селі Цуцилові Надвірнянського району, в давнього приятеля С. Снігуровича – історика, професора Олега Целевича.

У 1944 р. всі члени родини виїхала за кордон (Канада, США, Австрія, Німеччина, Польща). Северин з родиною емігрував до Австрії. П’ять років перебував він у таборі для переміщених осіб у Ляндеку і нарешті 1950 року переїхав до Канади. Працював бляхарським майстром на церковних вежах.

У Северина Снігуровича було дві доньки – Любов та Наталія і троє синів – Володимир, Мирослав і Тарас. Син Мирослав – один з перших велосипедистів Станіславівщини, у 1928 р. здобув перемогу на 50-кілометровій дистанції Станіславів – Нижнів (це поряд з рідним селом Снігуровича) і став неперевершеним у наколісництві (так тоді називали цей вид спорту). А у 1955-му Мирослав був уже автомобільним чемпіоном Польщі.

Син Снігуровича Тарас – свого часу професор-дантист Манітобського університету (Канада). До того ж створив понад 250 українських ікон у давньому стилі, які презентував на 20 виставках.

Онук Ярема Шулякевич, як відомий канадський бізнесмен, у перші роки незалежності України щиро зголосився допомагати становленню підприємництва в Івано-Франківську.